“Золотий письменник” Андрій Кокотюха пообіцяв написати роман про Полтаву

Андрій Кокотюха – один з «найплодовитіших» українських авторів. На сьогодні його перу належить 68 романів, велика кількість кіносценаріїв. Він лауреат найповажніших літературних премій та конкурсів. Тільки у «Коронації слова» перемагав п’ять разів. Але маючи такий серйозний послужний список, Кокотюха не вважає себе письменником. «Письменництво -це професія, яка має тебе годувати. Я ж заробляю завдяки роботі в кіно. Мої книги – то радше моє хоббі. Я завжди вмів і любив розповідати історії, то ж чому цим історіям не стати книгами?» – говорить Андрій. Далі – найцікавіші цитати письменника, озвучені під час зустрічі з читачами із Полтавщини.

Дев’яносто п’ять відсотків українських письменників пишуть нечитабельні книги

Мене часто запитують : «Як стати письменником?» Натомість, завжди питаю у відповідь: « Зважаючи, навіщо тобі ним ставати. Якщо для грошей – то у нашій країні письменництво невдячне заняття, воно ніколи не принесе тобі прибутку і не зробить багатим. Якщо для слави, тут теж не все так просто. 99% українських письменників пишуть книги, які не читають люди. Але вони все одно продовжують писати, стаючи в позу «невизнаного генія». Мовляв, не доросла ще аудиторія до їхніх шедеврів! Рецепт написання книги? Ти напишеш її, якщо гарний оповідач. Плюс самодисципліна. Літературна праця – важка і виснажлива. Особисто я маю щоденну норму – пишу по двадцять тисяч знаків. І ще сто сторінок щодня читаю.

Найважче писати для підлітків

Чому? Та тому ще це вік, коли людина все знає. Діти не знають нічого, дорослі не знають багато чого, старі багато вже що забули, а от підлітки знають все! Спробуй до них «достукатися», спробуй їх розчулити! У нас мало письменників, які пишуть для підлітків-хлопців. Можу порахувати їх на пальцях. Цікаво, що «хлопчачі» книжки дуже часто читають дівчата, але ніколи хлопці не читатимуть книжку «дівчачу».

У моїх романах змальовані майже всі куточки України

Я відразу дав собі слово, що не писатиму тільки про Київ. Адже Україна не обмежується столицею. Вона така розмаїта, така різна! Скрізь свій колорит, своя «родзинка». Я уродженець Чернігівщини, а мої герої живуть у Черкасах та Одесі, Волині і Галичині. Не писав поки що про Закарпаття, Запоріжжя та Кропивницький. І якось не склалося написати про Луганськ. Зате кілька разів писав про Полтавщину. Мої полтавські шанувальники мають привід порадіти. Я планую продовжити тему ретро-романів, дія в одному з них відбуватиметься у Полтаві сто років тому. Вже маю консультантів, які мені у цьому допомагатимуть. При цьому прошу пам’ятати, що ретро-романи це все-таки не історичні романи. Та чи інша місцевість – це тло, на якому розвиваються події, але ці події, зазвичай, не мають історичного підгрунтя.

Двадцять років кіностажу

Якщо ти прийшов у кіно, то залишишся у ньому назавжди. Така його специфіка. Кіно ніколи тебе не відпустить. Водночас, це трудомісткий процес. Якщо навіть є погодження про екранізацію, то до прем’єри, пройде, як мінімум, два роки. Це мінімум! Бо все може затягнутися значно на довше. Скоро на екранах можна очікувати продовження «Червоного» і ведуться перемовини щодо екранізації «Адвоката з Личаківської». Фільм матиме назву «Адвокат з міста Лева».

Нагадаємо, раніше у інтерв’ю журналістам “0532.ua” Олег Винник розповів, що мріяв побачити у Полтаві гарних дівчат та пам’ятник Галушці.