Викинуті на смітник чи залишені з шансом на краще життя. Чому полтавки позбуваються своїх дітей, а з ними й материнських прав – у нашому матеріалі

Більш ніж у пʼятнадцяти містах України діє соціальний проект «Вікно життя». Десятки наших співвітчизниць вже ним скористалися і відмовилися від немовлят, залишивши їх у таких віконцях пологових будинків та лікарень. Біля них немає камер спостереження, тож жінки не наражаються на осуд суспільства, рідних чи знайомих. Їм не «світить» за свій злочин кримінальна відповідальність. Єдине, з чим все життя доведеться боротися – власна совість. Втім, світова практика цивілізованої відмови від дітей, яка поки-що не реалізована на полтавських теренах. Полтавки продовжують залишати дітей у пологових будинках.За словами начальника відділу реалізації соціальних програм Полтавського міського ЦССДМу Наталії Лучко, тільки надходить інформація що жінка у пологовому будинку відмовилася від свого новонародженого маляти, як туди відразу виїжджає уповноважена комісія. На місці складається акт про покинуту дитину і соціальний супровід.

Після виявлення немовляти у пологовому закладі його направляють на обстеження та лікування до міської клінічної лікарні, а після цього, якщо мати не одумається і не захоче забрати крихітку до себе додому – у будинок-інтернат. Як доповнила Лариса Петрівна, найчастіше матері відмовляються від недоношених дітей, а також тих, які мають вроджені патології. Деяких дітей доводиться вилучати з родин буквально силоміць, якщо матері ведуть аморальний спосіб житті, не стежать на дітьми та не можуть забезпечити їм необхідні умови для виховання.До речі, термінів, скільки діти можуть перебувати у лікарні після відмови матерів по-що не встановлено. Проте, чиновники вже найближчим часом хочуть скоротити його до одного тижня. Бо довший термін перебування спричиняє затримку розвитку дитини, підвищує її ризик повторно захворіти.

Складне життя чи ганж у вихованні майбутніх берегинь сімейного вогнища?

За словами психологів, головні причини відмови жінок від своїх дітей– важке матеріальне становище, відсутність житла, страх виростити дитину без батька та осуд рідних і близьких. Важко уявити, але для Полтави не рідкістю є випадки, коли від вагітної дівчини відмовляються близькі та рідні, виганяють її на вулицю без засобів для існування. У пориві відчаю такі «Катерини» вирішують залишити свою дитину державі. Лариса Петрівна говорить, що не можна розцінювати новонароджених дітей як істот, які поки що не вміють думати як дорослі люди. Навіть у таких малят є вроджена інтуїція, вони відчувають жінку як матір і їм також потрібен певний період адаптації у новому для них соціумі. Ми надагаємося оточити їх любовʼю, обстежуємо, а лише коли готові документи соціальних працівників передаємо або в будинок дитини, або опікунам.

На щастя, багато жінок одумуються від такого страшного кроку та забирають дітей назад. Спонукає їх материнське почуття, а й міська міська програма по роботі з породіллями, які зібралися стати «зозулями».

Нагадаю, що приблизно місяць тому ми публікували матеріал про покинуту матірʼю дівчинку Аню. Також обіцяли розповісти, як склалася подальша доля цієї крихітки. Як повідомили у Подільському районному центрі соціальних служб, інформація про дівчинку до них не надходила. Тож, є шанси сподіватися, що їй пощастило і мама або хтось з рідних одумався і забрав дитину до себе. Також не було випадків відмов від дітей саме у цьому районі міста. Ми направили інформаційний запит у Полтавський міський центр соціальних служб для сімʼї, дітей та молоді стосовно отримання детальнішої інформації стосовно неї та інших залишених дітей. Відповідь на нього опублікуємо в день отримання.

Залишається лише додати, що до жінок, які відмовляються від своїх дітей, діють як жорсткі норми української моралі, так і закон. У випадку якщо мати-зозуля одумується і хоче повернути назад своє немовля, то це буває неможливо. Таємниця подальшої долі сироти та всі нюанси, повʼязані з подальшим усиновленням, залишаються таємницею за «сімома замками».

Юлія Самозвон.