У Великих Сорочинцях поліція більше трьох років не розслідує крадіжку з будинку «прокурорського стукача»

Потерпілий вважає, що поліція просто не хоче розслідувати справу, де є речовий доказ та підозрювані

До «Полтавщини» звернувся Михайло Лях, мешканець Великих Сорочинців Миргородського району. Він розповів історію про свої поневіряння в коридорах правоохоронних органів, які не розслідують факт крадіжки з його будинку. Надамо йому слово.

26 травня 2014 року, приблизно о 12:00, до мого будинку вдерся невідомий і викрав близько 6 тис. грн та золоті вироби, вартістю приблизно в 1000 доларів. Я в цей час був на гасінні пожежі, адже працював тоді у нашому місцевому підрозділі. Вже після обіду моя дружина, яка працює медпрацівником в дитсадку, повідомила, що нашу оселю обікрали. Викликали поліцію. Вони приїхали приблизно о 6 вечора. Взяли у мене та дружини відбитки пальців, наші покази, попросили кави. Сидять п’ють. Я їх попросив, щоб вони зняли відбитки з дверей, які хтось відкрив шляхом віджиму. Неохоче, але зняли. Минув час — жодних дій з боку міліції. Напередодні крадіжки дружина знімала з банкомата відпускні, хорошу суму. За нами тоді стояли хлопці. Я запропонував міліції взяти з банку відео, бо молодики могли відстежити, де мешкають люди, які зняли досить велику суму коштів. Вони відмовились. Я самостійно отримав з банку це відео, сам знайшов та перевірив цих хлопців. Але у них було алібі. Через деякий час зайшов до мене капітан, почав так вести бесіду, щоб я «віддячив». Я відповів, що платити наперед не буду, ви зробіть справу, а за добре діло я із задоволенням віддячу. З тим він і пішов.

Тим часом я згадав, що колись у мене пив каву мій знайомий, одного часу ми підробляли разом. Коли ми у сусіда ремонтували дах, то він прийшов із монтіровкою, я, вже підозрюючи його в крадіжці, попросив інструмент, сказав, що вона така одна, унікальна і зручна. При цьому я йому сказав, що міліція вже має підозрюваних. Почувши за підозрюваних, він віддав її. Я приніс її додому і приклав інструмент до слідів на моїх дверях, які залишив злочинец. Все зійшлося. Я тоді викликав чоловіка ще раз, показав і йому. Він визнав, що монтіровка його, але він не злодій. Тоді я згадав, що в день пограбування я бачив на мопеді племінника цього чоловіка, він ще мені махнув рукою. Але він все заперечував і невдовзі на 2-3 тижні поїхав із селища.

В міліції призначили слідчу Жанну Михайленко. Після нового року я тривалий час їздив у райцентр, показував їй речовий доказ, розповів про підозрюваних, навіть возив свої двері туди, хата стояла без дверей. Нічого. Через рік мене викликають, говорять, що у племінника є довідка, що він в день крадіжки був у лікаря. Я відповів, що бачив його на мопеді, є й інші свідки. Бо на папері можна написати, що я вагітний на 8 місяці. Нуль реакції. Тим часом підозрювані одного разу висловили мені погрозу. Я поскаржився в міліцію. Там відповіли: «Так вони ж не вбили вас».

Тоді я почав писати скарги в обласну прокуратуру, до Генпрокурора. Коли в поліції мені глузливо порадили написати Порошенку, я й йому написав. Після цього слідча Жанна Михайленко заявила мені, що не хоче мати справу із людиною, яка «стучить» в прокуратуру. Після цього вона навіть перестала відповідати на мої дзвінки.

Слідство повела вже Наталія Денесюк — безрезультатно. Хоча я не розумію, що заважає слідству. Мені в поліції вже жартома порадили спалити вхідні двері, бо вони поламані, й речовим доказом не є. З моменту крадіжки змінилося вже 4 керівника райвідділу. Хочу подякувати Миколі Кульчицькому, який очолив відділення влітку 2016 року. Він хоча б вибачився за дії своїх підлеглих. Поскаржився я тоді ще голові поліції області Олегу Беху та його заступнику Сергію Чижу. Останній пообіцяв, що слідчу Жанну Михайленко покарають. Але натомість її підвищили в званні. Скаржився й до голови РДА Коваленка, але все даремно.

На сьогодні маю купу відписок, де сказано, що «слідство триває, порушень не виявлено». Вже відчуваю певне спустошення. І справа вже не в грошах. Я обіцяю, що якщо їх повернуть мені, то я їх витрачу на благодійність, віддам гарним, чуйним людям. Для мене це вже стало справою принципу, хоча для районної поліції я став ворогом, божевільною особою, яка чогось вимагає від них.

До розповіді додаємо фотографії Михайла Ляха, на яких він визначив, яким саме інструментом незаконно відкрили двері його будинку.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»