Про Полтавський екомед та європейські стандарти

Сьогоднішній великодній ярмарок вкотре продемонстрував великі перспективи полтавських пасічників. Проте, нашим медом вже нікого не здивуєш, бо ж Україна входить до пʼятірки найбільших виробників цих солодощів у Світі. Але на відміну від інших чотирьох лідерів, наш мед купляють чи не за найнижчою ціною у виробника, як сировину другого сорту, бо ми поки-що не готові конкурувати. Доводити, що наша продукція є не лише смачною, а й екологічно чистою. Тут нам ще вчитися і вчитися у сусідів, хоча яка б не була мінімальна підтримка пасічникарства державою, бджолярі помалу «встають на ноги». Зокрема, і полтавські, які також задумуються про переваги виготовлення саме екологічного меду.

Гадяцьке пісічникарське училище – один із закладів, де готують майбутніх екопасічників. Його директор Наталія Сенчук розповідає: «Спочатку в нас була сільськогосподарська школа, а зараз це державний навчальний заклад «Гадяцьке аграрне училище». В першу чергу довелося привести державний стандарт з бджільництва до європейських вимог, як потребують сучасні роботодавці. Зараз бджолярі мають змогу проходити практику по всій Україні, навчатися цьому ремеслу у найвідоміших пасічників. Найздібніші випускники продовжують освіту у Люблінському технікумі «Пшела Волі» (Польща), з яким підписаний договір про співпрацю».

Після навчання вони також задумуються про створення власних пасік, і ставку роблять саме на екологічний мед та популярні за кордоном методики оздоровлення організму з залученням бджолопродуктів. Втім, як виявилося, довести що мед є екологічно чистим не так просто: «Коли господар вирішує вирощувати еко продукцію, то він звичайно до цього готується не один день – додає Н.Сенчук. – Потрібно пройти численні перевірки і отримати висновки відповідної комісії. Перевагою для самого виробника залишається те, що він зможе дорожче продавати свою продукцію. Втім, у центральних та східних областях України, таких як Полтавщина, досягти екологічності не лише дорого. Це складно і з багатьох інших причин. Зокрема, потрібно, щоб бджоли літали в радіусі трьох кілометрів від пасіки. Продуктивний льот бджоли два кілометри. Насправді, комахи можуть літати і в радусі семи кілометрів. З цим і виникає складність, бо привʼязати бджіл до одного місця не вдасться. Якщо порівняти з Карпатами чи Закарпаттям, то в нас більше орних земель та менше лісів. Орні землі обробляють гербіцидами, тому досягти екологічно чистої рослинності в нас практично неможливо. Проте, Карпати могли б слугувати джерелом екологічного меду для всієї України».

В нашій державі серед пасічників прийнято вважати, що створювати пасіку, у якій менш як сто дбжолосімей не буде ефективно. Потрібно орієнтуватися на так звані «Професійні пасіки». В Європі все навпаки.

«Виробник-пасічник не є потужною компанією – говорить експерт з розвитку бджільництва, голова Всеукраїнського Братства бджолярів України Тетяна Васильківська, – За кордоном є нормальною практикою коли виробник виходить на ринок не з великою кількістю продукції, а з кількома баночками меду чи інших бджолопродуктів. Але вони є екологічно чистими. Це дає йому змогу налагоджувати нові торгові відносини. Для наших пачісників це поки-що зась».

Натомість самі пасічники твердять, що аграрії не хочуть дослухатися до їхніх потреб. Наприклад, не попереджують про строки обробки полів агрохімікатами, і тому трапляються випадки мору бджіл. А робити це мають як мінімум за тиждень до початки обробки.У пасічника Віталія лише кілька бджолосімей. Більше не має змоги тримати, бо живе недалеко від міста.Він також представляв свою продукцію сьогодні на Великодньому ярмарку. Чоловік говорить: «Тримати бджіл взагалі є справою ризикованою. Поголівʼя доводиться постійно то скорочувати, то розширювати. За якість власної продукції відповідаю особисто, але сертифікувати пасіку, щоб довести, що вона є екологічно чистою, не виходить. Бо це дорого і займає досить багато часу. Щоб якось реалізувати вирощені бджолопродукти беру участь у ярмарках, маю своїх власних постійних клієнтів».

Зараз полтавські пасічники мріють не стільки вийти на зовнішній ринок, як утвердити свої позиції на внутрішньому. І довести, що виготовляти екомед це перспективно і вигідно.

Юлія Самозвон.