Полтавські яйця Фаберже визнали найкращими у світі

Скільки у людини може бути професій? Декому пощастило опанувати за життя лише одне ремесло, декому – кілька, а от у полтавця Сергія Синицина більше 30-професій. Одна з них – ювелірна справа. У цьому він не лише став професіоналом, а й перевершив самого Карла Фаберже та інших знаних ювелірів. Ось лише деякі з робіт майстра: Андріївська церква зменшена в 1428 разів та мініатюрна копія собору Святого Петра у Ватикані менша за оригінал в 3 тисячі 929 разів. А ще є в нього два сувеніри, виготовлені у формі Великодніх яєць. Скільки пішло часу на їх виготовлення і що ще планує зробити майстер розповів журналістам:

На те щоб навчитися виготовляти ювелірні вироби, які б не поступалися відомим роботам митців Імператорського двору в мене пішло більше 15 років, – говорить Сергій Синицин, – Зокрема, одне Великоднє яйце робив три роки. Рік пішов на виготовлення підставки та рік на церкву.За життя довелося опанувати більше 30-ти професій. Спробувати себе і в ролі токаря, фрезирувальника, гравіювальника та коваля. Не можу зараз їх всі пригадати. З кожною операцією довелося вчити щось нове, вдосконалюватися. Розрахунок ведеться на сотні міліметрів. Щоб все виглядало доречно, красиво і реалістично. По глобусу, який має в діаметрі всього 23 мм можна навіть вивчати географію. Пропрацьований кожен сантиметр. Одного разу журналіст навіть запитав: а що це за пошкрябина? А це виявилися Гавайські острови. Глобус має сім фіксованих положень, його можна розглядати відразу з усіх сторін”

Для виготовлення своїх виробів майстру довелося самому проектувати і створювати мініатюрні інструменти. Також він самотужки розробив рецепти спеціальних емалей, особливі механізми, завдяки яким деталі у виробах можуть рухатися. Зокрема, Великодні яйця можна розбирати і збирати знову. Також для декору митець використав коштовне каміння: діаманти, рубіни, нефрит, золото та срібло. Зі своїми виробами полтавець вже здобув міжнародне визнання, перемагав на міжнародних виставках і конкурсах, отримав спеціальний орден Меморіального фонду Фаберже. Викупити витвори мистецтва до своїх приватних колекцій намагалися у відомі колекціонери з усього Світу. Проте, автор їх не продає, а навпаки хоче щоб вони назавжди залишилися в Україні.

Про захоплення свого чоловіка розповіла і Наталія Синицина, дружина майстра: «Всі хто приходить поглянути на колекцію в першу чергу відчувають захоплення. А через 30 секунд інша емоція- нерозуміння, як власними силами можна творити таку красу. Свого часу навіть стала помічати, що він став небайдужий і до моїх особистих прикрас. Тоді навіть не думала, що його хобі переросте у захоплення всього життя. Потім говорив, що всі переплавлені для робіт прикраси буде повертати».

Зупинятися на досягнутому майстер не збирається. До того ж, його справою активно зацікавився онук Андрій. Вже сам виготовляє ювелірні прикраси і у всьому наслідує відомого дідуся : «Думаю, що для того щоб займатися ювелірною справою потрібне терпіння і посидючість. Більш за все, мене дивує, як дідусь можу з чого завгодно створити прекрасну річ, навіть зі звичайно шматка металу».

Вже скоро Андрій і сам зможе продемонструвати перейняті вміння та навички. Бо ж наступне Великоднє яйце майстер планує виготовляти вже разом. А поки-що лише збирає для цього кошти, і ж вартість ювелірки з кожним роком зростає.

Підготувала Юлія Самозвон