ГО "Громадське об’єднання Полтава"

Дорогі друзі, колеги та однодумці!
Минуло вже понад два роки, як Росія анексувала наш український Крим.

Це дозволило Путіну консолідувати на два-три роки російську націю та зробити свій рейтинг захмарним.
Одночасно це штовхнуло російську державу та російське суспільство в напрямку фашистсько-реваншистської ідеології та політичних практик неофашизму. Як зазначив політолог Андрій Окара, Росія розплатилася за Крим та Севастополь найвищою ціною, яка може бути для сучасної держави: відмовою від модернізації та прогресу, фактично, відмовою від майбутнього — на користь привидів минулого, «духовныхскреп» та гіпертрофованого культу «Победы» у Другій світовій війні. На відміну від  Росії ми такої помилки не припустилися,  наше майбутнє стверджується кожен день. І кожен з нас творить його .
Також Крим та санкції проти Росії, введені через анексію півострова та окупацію частини Донбасу, знекровлюють російську економіку. Як недавно сказав прем’єр-міністр Росії ДмітрійМєдвєдєв кримським пенсіонерам, «денег нет, но вы тут держитесь! И хорошего вам настроения!». Будівництво мосту через Керченську протоку, яке обійдеться російському бюджету більш ніж 4 млн доларів, може суттєво підірвати російську економічну стабільність, особливо якщо Україні вдасться заблокувати це будівництво не зараз, а на пізньому етапі, коли більшість грошей вже буде вкладено.
Але доводиться констатувати, що наша держава не зробила належних висновків і не готова до повноцінної війни за Крим. Тоді як Росія з її дуже давньою дипломатичною традицією лобіює визнання світовою спільнотою правомірність входження півострову до складу Російської Федерації, і тоді вже точно НАШ Крим ніколи не повернеться додому.
ГО «Громадське об’єднання Полтава», яке я представляю, пропонує декілька кроків, які, на наш погляд, є вкрай необхідними для відновлення територіальної цілісності України.

Отже, ми пропонуємо наступне:

1. Тематику повного і безумовного повернення АРК та Севастополя до складу України необхідно включити до порядку денного усіх міжнародних переговорів, що ведуться стосовно української ситуації за участі України, західних держав та Росії. Той самий «мінський» формат не може вважатись повноцінним насамперед через те, що він обходить боком тематику статусу та повернення Криму. Саме кримська тема може стати формальною підставою для корекції або перегляду «мінських угод», які взагалі-то правильно було б називати «Планом Путіна».

2. Ввести до складу РНБО України посаду профільного заступника секретаря з питання повернення Криму.

3. Створити у Верховній РадіУкраїни тимчасову слідчу комісію (ТСК) у розслідуванні обставин окупації та анексії Криму.

4. Започаткувати проведення регулярних (щомісячних) публічних звітів державних органів, які повинні займатися даною проблематикою.

5. Створити єдиний інформаційний портал, на якому б концентрувалась та висвітлювалась уся інформація, пов’язана з деокупацією Криму.

6. В якомусь з державних органів (наприклад, в РНБО чи в структурі Кабміну) створити експертну групу з фахівців в галузі конституційного та міжнародного публічного права, які б цілеспрямовано займались вивченням усіх міжнародно-правових аспектів, пов’язаних з Кримом. Можу констатувати, що Росія досить послідовно та цілеспрямовано працює над науковим та пропагандистським обґрунтуванням окупації. Так, професори юрфаку Московського Університету Кремньов і Томсінов ввели в обіг і намагаються теоретично обґрунтувати концепт так званого «кримського права».

Підкреслюю, що з правової точки зору питання навколо Криму набагато складніше, ніж може нам здаватися. Не виключено, що якщо доля Криму і питання його приналежності буде вирішуватись в міжнародних судах, цей випадок буде визнаний безпрецедентним (а намагання скористатись прецедентом Косово міжнародний суд може заперечувати). Тож кримська ситуація може бути визнаною прецендентоутворюючою, тому майбутнє Криму, не виключено, залежатиме саме від глибини пропрацьованості цієї теми українськими юристами.

Підкреслю, що для України, з нашої точки зору, деструктивними та неприйнятними є будь-які компромісні рішення кримської ситуації, приміром: (1) подвійний (російський та український) суверенітет над АРК та Севастополем; (2) АРК повертається до України, а Севастополь у легітимний спосіб відходить до РФ; (3) до України повертається Північний Крим, разом з Джанкоєм, де утворюється кримськотатарська автономія, а решта півострова — вже на легітимних підставах залишається в РФ.

Ще одна правова тема, яку українська держава повинна не залишити поза увагою. У нас повинні бути напрацьовані моделі відновлення українського правового режиму в Криму на випадок його деокупації.

В нас також повинні бути напрацьовані моделі правового статусу для проросійськи налаштованих кримчан. Треба бути свідомими того, що після деокупації значна частина жителів Криму могла б отримати повноцінне (а не фейкове — як зараз) громадянство РФ і позбутись українського громадянства. Ці люди повинні мати можливість нормально жити й працювати на звільненому півострові, але вони не повинні впливати на українську політичну реальність, підтримуючи реваншистів та нащадків Януковича. Хай і вчетверте, і вдесяте голосують за любого їм президента Путіна, партію «ЕдинаяРоссия», та нехай Росія, а не Україна платить таким пенсії.

7. Ми вважаємо за необхідне проведення широкомасштабної інформаційної кампаніїу країнах, світових партнерах України, присвяченої проблематиці цілісності державних територій — на прикладі окупованого загарбником українського півострова.

8. Ми вважаємо за необхідне розмістити у Генічеську Херсонської області та Генічеському районі всі державні інституції України, що можуть бути пов’язані з деокупацією регіону та підтримкою громадян, що знаходяться під окупацією. Наприклад, офіс представника президента України в АРК, офіс видачі паспортів громадян України та ін.

9. Необхідно послідовно і цілеспрямовано привертати увагу до проблеми Криму за допомогою культурних та інформаційних акцій. Гадаю, що українська держава повинна нагадувати українському суспільству, що в нас вкрали Крим, що на Сході, у Донбасі, в нас є свій Сталінград, і що без моральної та психологічної мобілізації наших людей ми можемо втратити і всю Україну.

От, приміром, наше «Громадське об’єднання Полтава» є організатором проведення у Полтаві конкурсу «Патріотичний дизайн громадського транспорту», який, за підтримки Полтавської обласної державної адміністрації, був успішно проведений в середині травня цього року. Тепер по Полтаві їздить тролейбус з яскравими банерами та гаслами, пов’язаними з кримською тематикою.

От ще цікавий приклад. Найближчим часом один надзвичайно талановитий і оригінальний український театральний колектив робить прем’єру резонансної вистави, пов’язаної з окупацією Криму. Дозвольте мені не розкривати подробиці, але повідомлю, що це буде вистава за п’єсою відомого російського поета українського походження і буде мати назву, суголосну з піснею Джамали: «2014».

Також пропоную актуалізувати тему звільнення Криму під час проведення в Україні наступного травня конкурсу «Євробачення». Висловлювалось чимало побажань, аби конкурс пройшов не в Києві, а в Сімферополі чи Бахчисараї — на історичній батьківщині Джамали. Очевидно, що це зараз неможливо. Але якийсь захід (приміром, гала-концерт учасників) може пройти на круїзному лайнері, що пропливатиме вздовж кримських берегів. З прямою трансляцією по всьому світу!

Дякую за увагу!

Сподіваюсь, що наші спільні зусилля дозволять нам вже у недалекому майбутньому зустрітись у такому ж самому складі, як і сьогодні, у звільненому від путінізму та фашизму Криму!

Федоренко Юрій