На місці спецчастини КДБ – в’язниця. Солдат із Полтавщини повернувся до Німеччини через 30 років

Тридцять років тому Валерій Девятко служив у німецькому Коттбусі у частині зв’язку КДБ СРСРС. Через 30 років він знову повернувся до Німеччини – по безвізу

Радянська частина у Східній Німеччині

Новосанжарець Валерій Девятко вперше потрапив до Німеччини у далекому 85-му. Тоді країна була поділена на ФРН (Федеративну Республіку Німеччина) та НДР (Німецьку Демократичну Республіку). Остання перебувала під контролем Радянського Союзу, який розміщував на її території свої військові частини – ракетні, танкові, десантно-штурмові. У цих частинах на території Німеччини проходили службу юнаки із різних республік Радянського Союзу, у тому числі – України.

Валерій Дев’ятко – на фото праворуч.

Одним із них і став Валерій Девятко, якого у 1985-му забрали до армії, а потім відправили на проходження служби до німецького міста Котбус. Там у ті часи розташовувалася військова частина спецзв’язку КДБ СРСР. Більшість солдатів частини рідко контактували із «зовнішнім світом», проте Валерій, за службовими дорученнями, часто бував у самому місті, тому може пригадати, яким був Котбус у 80-их.

Там було в рази краще, ніж у нашій країні. Навіть зараз ми не дійшли того рівня розвитку, який у Німеччині був вже у 80-их. Я, коли туди приїхав, спершу думав, що у казку потрапив, чи у мультик. Все чисто, акуратно, впорядковано. Ми навіть зараз іще не навчились так жити, – констатує пан Валерій. – Справа не лише у чистоті. У них на переїздах немає шлагбаумів. «Червоний» загорівся – усі стоять, чекають. І пішоходи, і велосипедисти, і автомобілі. У нас пролазять під шлагбаумом, об’їжджають його. У них цього немає.

Із спогадів співрозмовника, служба у Східній Німеччині не надто різнилася від тієї, яку несли солдати у частинах на території Радянського Союзу. А от забезпечення було набагато кращим – солдати отримували покращений раціон харчування.

Службу Валерій Девятко завершив у 1987-му. Тоді ж повернувся із Німеччини до України. Знову потрапити до міста, де проходила його служба, чоловік зумів лише через тридцять років.

Різниця між Західною та Східною Німеччиною – досі вражає

Після 87-го року Валерій Девятко не бував у Німеччині. А цього літа вирішив по безвізу поїхати у гості до старшої доньки, яка вже кілька років мешкає у Кельні. Їхали на легковому автомобілі разом із молодшою донькою та її хлопцем. На Mercedesі із польською реєстрацією проїхали 4000 кілометрів – територією Польщі, Німеччини та Люксембургу.

За весь час автівку зупиняли на дорозі двічі: одного разу – митники, які подивились документи, другого разу – поліцейські, які перевірили машину на небезпечні предмети.

На зворотному шляху українці заїхали до Котбусу. Валерій дуже хотів знайти частину, у якій проходив службу, або принаймні місце, на якому вона розташовувалась.

–      На фото – Валерій Дев’ятко у Котбусі у 1987-му та 2018-му.

На тому місці зараз – в’язниця і поштове відділення. Від військової частини, яка займала велику площу, залишились тільки фрагменти паркану та стовпи освітлення. Сам Котбус не надто змінився. Це так само стареньке гарненьке місто. Одне лише відзначив, що більшість бруківки на міських вулицях змінили на асфальт.

Ще однією відмінністю Котбусу від міст Західної Німеччини, які українці відвідали під час подорожі, було те, що містяни послуговувалися виключно німецькою. І на англійську від туристів реагували негативно. Між тим, Західна Німеччина багато і охоче говорить англійською.

Загалом між Східною та Західною Німеччиною – досі величезна різниця у рівні життя. Хоча вже багато років минуло від часу падіння Берлінської стіни, проте ця частина країни досі не може «відійти» від наслідків впливу Радянського Союзу, – говорить Валерій Дев’ятко.

Храм у Люксембургові

Окрім Німеччини, українці під час подорожі відвідали Нідерланди та Люксембург. Захопились схожістю Амстердаму із італійською Венецією та здивувались рівню життя і водночас високим люксембурзьким цінам.

Читайте також про подружжя, яке проїхало Німеччиною на велосипедах.