Культурно-економічна експансія України у європейський простір
Що знають про Україну у Європі? Чи знають, що одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень Carol of the Bells – це перероблена українська народна пісня «Щедрик» записана українським композитором Миколою Леонтовичем? Чи знають, що Україна займає четверте місце в світі за кількістю громадян з вищою освітою і що рівень освіти на душу населення – вище середньоєвропейського? Чи знають, що першу в світі конституцію прийняли в Україні 5 квітня 1710 за ініціативи Пилипа Орлика, гетьмана Запорізького війська? Ні. Нажаль ці та інші славні факти з Української історії залишаються невідомими для пересічних громадян Євросоюзу. Проте найбільшою проблемою є те, що і для більшості українців так само.
Ми звикли пишатися чужими перемогами, чужими героями та розучилися любити і поважати своє. Наприклад мало хто знає, що новою чемпіонкою світу з шахів стала наша землячка Марія Музичук з м. Стрій. 22- річна спортсменка, яку не вважали фавориткою турніру, зуміла стати кращою серед 64-ох найсильніших шахісток світу і здобути титул нової шахової королеви. Безумовно цим можна пишатися, проте більшість громадян про здобутки юної українки навіть не чули.
Впродовж багатьох років нам нав’язували чужу історію і чуже світосприйняття. Замінювали біле чорним, мову – «язиком», найкраще – «самим лучшим», а майдани – «площадками», вносячи розбрат між сходом і заходом. А насправді ж справа не у національному складі населення чи мовних вподобаннях. Всі ми українці. Справа у тому, що ми почали цуратися свого, сором’язливо прикриваючи вишиванку модними рубахами чи платтями. Почали шукати та запозичувати у сусыдыв, замість любити і розвивати своє. Ми майже втратили державність і заплутались у шляхах розвитку, обравши топтання на місці.
Чи прийме таку Україну європейська спільнота?
Як показують дані соціологічних досліджень проведених компанією TNS на замовлення Інституту світової політики з 29 травня по 4 червня європейці мають досить негативні асоціації стосовно України. На прохання назвати три ключові асоціації, 46% європейських респондентів відповіли, що головною асоціацією з Україною для них є війна; 18% вважають, що Україна асоціюється з Росією; 9% назвали бідність, 8% – Київ. А головними перешкодами на шляху до нашої євроінтеграції 35% назвали корупцію, 26% – олігархію, і 22% – бідність.
Не райдужні показники, погодьтеся. Виходячи з цих даних складається враження, що Україна сьогодення не сприймається світовою спільнотою ні як перспективний діловий партнер, ні як колиска світової культурної спадщини.
Незважаючи на величезний потенціал, ми, українці, як ніколи далекі сьогодні від інтеграції до Європейського суспільства. Декларативна державна «євроінтеграційна» політика не є ефективною і не приносить відчутних для країни позитивних наслідків. За 23 роки незалежності ми маємо тільки занепад економіки, виснаження ресурсів та стабільну тенденцію до соціально-культурного зубожіння. Влада не справляється з тими обов’язками та відповідальністю, які взяла на себе перед народом України.
Та і самій Європі та європейцям зовсім не до тями, навіщо їм, таким розвиненим та прогресивним, майже сорок три мільйони людей (за оцінкою Державної Служби Статистики України станом на 1 січня 2015 року), про досягнення та здобутки яких майже нічого невідомо.
Тому зараз дуже важливо винайти шляхи та механізми, які б дозволили Україні та Українцям, без огляду на слабкі дії чи бездіяльність влади, самостійно заявити про Україну, як про перспективного члена європейської спільноти. Як про країну, де царить демократія, де немає місця корупції і нетерпимості. Де живуть чудові, розумні та привітні люди, котрі готові стати європейцями не лише географічно, а й духовно.
Насправді для цього потрібно зовсім не багато. Бо Європа починається із кожного з нас, і саме від кожного з нас залежить майбутнє нашої країни. Євроінтеграція не означає відмову від своєї віри, від своїх звичаїв. Не змушує до одностатевих шлюбів чи легалізації наркотиків. Євроінтеграція – це шлях до сучасного світосприйняття. Шлях, який повинен пройти кожен з нас відмовляючись від корупції, прибираючи за собою сміття, допомагаючи літній людині, поважаючи інших, врешті решт, просто будучи Людиною.
Федоренко Юрій, експерт-аналітик 04.07.2015 року