Чому «Ворскла» може програвати «Динамо» у цю неділю?

У неділю, 29 квітня, відбудеться матч 29-го туру чемпіонату України із футболу між полтавською «Ворсклою» та київським «Динамо». Полтавці можуть навіть програти у цій грі, проте таки завершити сезон на третій сходинці. Це доводить аналіз календаря решти матчів.

Полтавській «Ворсклі» лишилося зіграти чотири матчі. Серед них – два дійсно складних. Перший – із «Динамо» – відбудеться у цю неділю. Другий – із головним конкурентом – «Зорею» – команда зіграє у останньому турі. Між цими поєдинками будуть матчі із аутсайдерами – «Вересом» та «Іллічівцем». Полтавській команді має вистачити для третього місця двох перемог у цих чотирьох матчах. Тобто, можна буде виграти у «Вереса» та «Іллічівця» і матч із «Зорею» вже нічого не вирішуватиме.

Нагадуємо, що зараз полтавці мають 4-очкову фору перед луганчанами: у «Ворскли» – 44 набраних очка, у «Зорі» – 40.

Календар матчів «Зорі» у останніх чотирьох турах значно гірший. У цю неділю «Зоря» прийме «Верес». І це буде найлегший із чотирьох поєдинків. Після цього луганчанам доведеться вдома прийняти «Динамо» і зіграти на виїзді із двома іншими лідерами – «Шахтарем» та «Ворсклою». Щоб обійти полтавців, «Зорі» потрібно вигравати у трьох із чотирьох поєдинків і сподіватися, що полтавці програють два-три матчі до завершення сезону.

Теоретично (чи фантастично), цілком можливо, що «Зоря» обіграє послідовно «Динамо», «Шахтар» і «Ворсклу» і стане, зрештою, третьою. Але це більше із розділу фантастики. “Динамо” і “Шахтар” рахуватимуть кожне очко у боротьбі за чемпіонство, а “Ворскла” на рідному стадіоні прагнутиме завершити “бронзовий” сезон лише перемогою.

Тому у реальності полтавська команда може навіть програти «Динамо», але потім взяти «свої» очки із слабшими командами. І навіть достроково гарантувати собі «бронзові» медалі.

На чиїй би стороні не був календар і спортивне щастя, підтримка команді знадобиться. Тому варто таки прийти на стадіон у неділю о 19:30. І вболівати за «Ворсклу», яка поки що проводить кращий сезон за останні десять років.

Володимир Паршевлюк