Сьогодні у всьому світі вшановують пам’ять Паїсія Величковського – нашого великого земляка

Він був відомий як філософ-богослов, письменник, перекладач, але насамперед, як один з найвизначніших наставників і вчителів духовного православного життя.

ДИТИНСТВО У ПОЛТАВІ

Святий Паїсій (в миру він називався Петром) народився у 1722 р. у Полтаві в сім`ї протоієрея Свято-Успенського храму Івана Величковського та його дружини Ірини. Протоієреями в полтавських храмах були також предки утрьох поколіннях святого Паїсія. А його прадід — славетний український поет Іван Величковський. З раннього дитинства майбутній святитель надзвичайно цікавився церковним життям, був задумливим, і понад усе любив науку. Коли йому сповнилось 12 років, мати з благословення правлячого архієпископа віддала юного Петра до Києво-Могилянської Академії. Тут Петро подружився із багатьма однодумцями, які теж прагнули до чернецтва та аскетичного життя. Згодом друзі поклялися, постригшись у ченці, не жити в багатих монастирях, де не можна уподібнюватись «нищеті Христовій»..

ПОЧАТОК ЧЕРНЕЧОГО ЖИТТЯ

Він почав перекладати твори святих отців, для того, щоб вони були доступні широкому загалу. Він був настоятелем декількох монастирів. До кінця життя підписував твори як «Родімець Полтавський», тобто народжений у Полтаві.

Доля приводила святителя у різні монастирі у всіх куточках Єропи, найтяжчі роки він провів на Афоні, де згодом його постригли у велику схиму. Під кінець життя Паїсій став настоятелем Німецької обителі , що у Молдавії. Його життя, повне подвижництва, стало прикладом для братії та тисяч прочан. Милосердю старця не було меж. В своєму монастирі він влаштував лікарню-шпиталь, притулок. Так проходили роки в трудах, молитві і в милосерді. При монастирі працювала школа перекладачів і переписувачів книг. Працював день і ніч сам старець, не помічаючи своїх тяжких хвороб. Спадок, який залишив великий старець , нам, нащадкам, ще належить оцінити. У червні 1988 р. Паїсія було канонізовано.

ДУХОВНИЙ СПАДОК ТА ЗАПОВІТИ

Святі мощі прп. Паїсія Величковського були обрітені у 2013 році в Нямецькому монастирі в Румунії. Священний Синод Румунської Православної Церкви прийняв рішення, що іх частки не будуть роздаватися по храмам та монастирям. Виняток було зроблено лише для чьотирьох місць: Ільїнського скита на Святій Горі Афон, заснованого святим Паїсієм, монастирів Драгомирна та Секул, у яких преподобний був ігуменом, та батьківщини святого – м. Полтави.

28 листопада 2016 року Вісокопреосвященніший архієпископ Ясський, митрополит Молдови та Буковини Феофан доставив до Полтави ковчег з часткою мощей прп. Паїсія Величковського. Відтоді святиня постійно перебуває в Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі.

Сподвижницьке життя Паїсія Величковського може бути прикладом і для всіх інших прийдешніх поколінь. «Сонце нехай не зайде в гніві вашому», — постійно повторював отець Паїсій, подаючи усім приклад великого смирення і любові до ближнього.

[embedded content]

Читайте також: Козельщинська богородиця – прадавній оберіг полтавського краю